На Тернопільщині від початку року поліцейські розшукали 122 дитини: де тікали найбільше?
Автор:
Діана Олійник
Найбільша кількість повідомлень про зникнення дітей надходила до Тернопільського відділу поліції – 57, Кременецького відділу поліції – 8, Підволочиського відділу поліції – 7, Заліщицького відділення поліції – 6.
Правоохоронці реагували оперативно на кожне повідомлення про зникнення дитини. Місцезнаходження 118 неповнолітніх вдалося встановити упродовж доби. Про це повідомляє відділ комунікації поліції Тернопільської області.
Як розповідає старший інспектор відділу ювенальної превенції ГУНП Володимир Пахолків, наразі в області немає жодної дитини, яка перебуває в розшуку.
Поліцейські встановили місцезнаходження усіх неповнолітніх та повернули їх батькам чи опікунам. Найбільша кількість повідомлень про зникнення дітей надходила до Тернопільського відділу поліції – 57, Кременецького відділу поліції – 8, Підволочиського відділу поліції – 7, Заліщицького відділення поліції – 6.
- Дуже важливо, щоб батьки чи родичі зниклих дітей не зволікали, а одразу звертались до поліції. Це дозволить оперативно встановити місце перебування розшукуваного, залучити додаткові технічні засоби, - зазначає Володимир Пахолків.
За словами юридичного психолога Михайла Козюка, сам факт втечі, бунтарства, агресії, прояви насильства у неповнолітніх, - це вже наслідок певних прорахунків у житті дорослих. Причин, чому діти йдуть з дому, безліч.
- Конфлікти з рідними, сварки між дорослими, недовіра і нерозуміння батьків, котрі, можливо, занадто категоричні, або навпаки – повністю відстороненні від цінностей, інтересів, потреб дітей. Також приниження або знущання з боку однолітків, рідних, неприйняття їх в "здорових" соціальних групах. Сюди ж можна віднести й перше нерозділене кохання, перші розчарування у побудові стосунків, - розповідає Михайло Козюк.
Для недопущення подібних явищ у сім'ях чи родинах, поліцейський психолог радить оцінити якість налагодженої комунікації між дорослими та дітьми. Варто більш уважніше ставитися до своїх синів та доньок, цікавитися їхнім шкільним життям, дозвіллям. Та у жодному разі не ігнорувати їхніх проблеми, а шукати спільне вирішення, щоб не пропустити перші тривожні дзвінки.
Читайте також Ремінець чи таки поговорити: чому тікають з дому діти і що з цим робити?