Сидітиме довічно: Юрій Гречанюк убив сина, а коли вийшов за законом Савченко із зони, розчленував дружину
Автор:
Ірина БЕЛЯКОВА
- Минуло понад 5 років з дня трагедії, як проголосили вирок. І суд першої інстанції, й апеляція засудили вбивцю до довічного ув’язнення.
- Юрій роздягнув дружину, почергово відчленував кухонним ножем тулуб від решти частин тіла. Голову в мішок, ще в один запакував тулуб, а решту – в сумку. Далі почергово носив до Збруча і скидав у річку. А закінчивши, поприбирав у хаті, речі вбитої спалив у печі.
- Коли Олену убили, сиротами залишились двоє дітей жінки. Ми дізнались, де вони і як живуть.
Убив дружину, тіло розчленував та кинув в річку – Юрія Гречанюка засудили до довічного позбавлення волі. Апеляція залишила в силі вирок першої інстанції.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Юрія Г. та його захисника на вирок Чортківського районного суду від 26 січня 2022 року. Цим вироком 36-річного Юрія визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, пунктами 9, 13 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
— Зважаючи на те, що 14 років тому Юрія Г. було засуджено до 12 років позбавлення волі за умисне вбивство малолітнього сина (вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 24 квітня 2008 року) та звільнено умовно-достроково з невідбутим строком 2 роки 6 місяців і 3 дні, на підставі ст. 71 КК України невідбуту частину покарання приєднано до призначеного покарання і остаточно Юрія Г. засуджено до довічного позбавлення волі, повідомили у прес-службі Тернопільського апеляційного суду.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник та сам обвинувачений подали апеляційні скарги. При цьому якщо Юрій Г. у своїй апеляційній скарзі лише зазначив, що не згідний з вироком, то його захисник просив змінити правову кваліфікації кримінального правопорушення, виключивши ч. 1 ст. 122 КК України та п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України. А також застосувати ч. 5 ст. 72 КК України і зарахувати один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі перебування Юрія Г. у Дніпровській філії спеціального закладу з надання психіатричної допомоги Міністерства охорони здоров'я України та призначити Юрію Г. покарання строком до 15 років позбавлення волі, повідомили у прес-службі суду.
Друге вбивство в біографії Юрія
Понад 5 років тривало досудове і судове слідство, адже були сумніви в адекватності та осудності чоловіка.
Це вже друге вбивство у біографії Юрія – чоловік вже відбував покарання за те, що убив 1, 5-річного сина. Тоді суд відправив чоловіка на 12 років до колонії. Буквально через пів року після того, як опинився на зоні, дружина пробачила смерть дитини і навіть офіційно побралась з Юрієм. Через 8 років він вийшов на волю, за Законом Савченко, не відбувши третини покарання. І… убив саму дружину, тоді 42-річну Олену Вуздеревич.
Сиротами залишились діти. Ми намагались зібрати всі подробиці обох кримінальних історій та дізнатись, де зараз і як живуть діти убитої Олени.
Нагадаємо, 30 листопада 2016 року житель села Мала Лука вдарив ножем ушию дружину, яка вже давно з ним не проживала, а прийшла допомогти по господарству. Після того, як дружина подзвонила співмешканцю, господар будинку накинувся на неї з ножем і встромив його їй у шию. Через кілька хвилин жінка перестала подавати ознаки життя і з метою уникнення відповідальності за скоєне вбивство, чоловік вирішив приховати її тіло. Він розчленував його і помістив у кілька мішків, які того ж вечора викинув у річку Збруч.
Особу обвинуваченого визнано винним за ч.1 ст.122 КК України, п. п. 9, 13 ч.2 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Судове слідство затягнулось на роки, адже адвокати, що були у засудженого раніше, заявляли клопотання, мовляв, чоловік психічно хворий. Кілька років пішло на те, щоб провести всі експертизи. Після завершення слідства була призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза, яка тривала майже два роки. Врешті після примусового лікування Юрія Гречанюка визнали осудним.
Коли почались слухання, а зловмисник був у СІЗО, вимагав, аби його справу розглядав суд присяжних. Чоловік сподівався, що незалежні слухачі повірять йому і пом'якшать вирок, змінивши довічне ув'язнення на кілька років за ґратами, повідомляли у відділі комунікації ГУНП Тернопільської області.
Убив 1,5-річного малюка, а тіло кинув у колодязь
Перше вбивство Юрій Гречанюк скоїв ще у 2007 році. Тоді Юрій мешкав із цивільною дружиною, старшою від нього майже на 10 років, Оленою Вуздеревич у селі Фащівка Підволочиського району. У 2005 році у них народився син Андрійко, якого жінка записала на своє прізвище. У 2007 році Юрій, будучи напідпитку, посварився із жінкою. Та побігла до його матері у сусіднє село. Коли ж малюк розплакався, чоловік спершу намагався його заспокоїти, а потім кинув дитину, що плакала, кілька разів об підлогу. Далі, скинувши одну колготку з ніжки малюка, прив'язав нею каменюку, і тіло викинув у криницю. За це жахливий вчинок Апеляційний суд засудив його до 12 років тюрми.
Утім, як виявилось далі — мати хлопчика не тільки пробачила Юрію вбивство синочка, а й вийшла за нього заміж, коли той уже сидів в тюрмі. Так, 24 квітня 2008 року суд відправив злочинця у в 'язницю, а 29 вересня того ж року Юрій та Олена одружились. Утімі з в'язниці чоловіка не дочекалась. У червні 2016 році чоловік вийшов умовно-достроково, за Законом Савченко. Оселився у будинку Олени, з її дозволу, в селі Мала Лука Гусятинського району. Сама ж Олена мешкала в селі Постолівка на Хмельниччині із новим співмешканцем, однак навідувалась на обійстя до свого законного чоловіка Юрія. Один із таких візитів закінчився для неї летально.
За інформацією із судової справи, 30 листопада 2016 року жінка прийшла до будинку, щоб почистити димохід. Захопила і спиртне, яке з 12.00 до 16.00 розпивали. А згодом зателефонувала співмешканцю і повідомила, що збирається додому. П'яний законний чоловік, який і так ревнував Олену до нового співмешканця, розлютився. Спершу бив руками, ногами і ще так і не встановленими слідством предметами по голові, шиї, тулубі, чим наніс жінці травми середньої тяжкості. А потім, злякавшись відповідальності, і взагалі вирішив позбавити жінку життя.
Відрізав голову, руки-ноги і спакував в мішки
— Я взяв ніж і вткнув їй у шию, – розповів поліції Юрій. – Вона не сподівалася, впала на землю непритомна і вже не подавала ніяких ознак життя. Я ще трішки постояв, вона не ворушилася.
Після цього Юрій, за інформацією з документів, що розглядали у суді, роздягнув Олену та почергово відчленував кухонним ножем голову, верхні танижні кінцівки від тулуба. Рештки м'яких тканин, які зрізав з кінцівок, склав у сумку, самі кінцівки і голову — в мішок, і ще в один помістив тулуб. Далі почергово носив пакунки до Збруча і скидав у річку. Коли закінчив, поприбирав у хаті, а речі вбитої спалив у печі.
Про зникнення жінки заявив на початку грудня її новий співмешканець. А згодом і законий чоловік зізнався у вбивстві, однак кілька днів морочив голову поліції, де ж сховав тіло вбитої. І на третій зізнався, що викинув у річку. Перший мішок із рештками водолази знайшли 9 грудня.
Більше двох днів вбивця з Малої Луки Гусятинського району морочив голову правоохоронцям, вказуючи різні місця, де сховав тіло своєї вбитої дружини. Спочатку стверджував, що закопав її на сміттєзвалищі, потім переконував, що кинув у криницю, а також вивіз у поле. Усі ці версії відпрацьовували слідчі, на що пішло чимало часу. Інформацію про зниклу 42-річну жінку, правоохоронці Гусятинщини зареєстрували 5 грудня.
Правоохоронці Гусятинщини почали розшукувати зниклу 42-річну Олену Вуздеревич 6 грудня. «Жителька села Мала Лука 1 грудня вийшла з дому і не повернулася», – про це повідомив дільничого місцевий сільський голова. Про її місце перебування не знав ніхто. До пошуків загиблої були залучені співробітники кількох відділень та відділів поліції, рота спецпризначення “Тернопіль”, рятувальники, водолази та кінологи.
У ході слідчо-оперативних заходів правоохоронці запідозрили, що до зникнення жінки причетний її офіційний чоловік. Він казав, що бачив дружину, але стверджував, що вона поїхала до родичів.
За словами старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП Сергія Гончарука, вбивця не одразу зізнався у другому вбивстві і в тому, де подів тіло. Спочатку стверджував, що закопав її на сміттєзвалищі, потім переконував, що кинув у криницю, а також вивіз у поле.
Під час слідчо-оперативних заходів та у ході досудового розслідування, каже Сергій Гончарук, підозрюваний щоразу відмовлявся від попередніх показів, путався у них та міняв історію про ймовірних вбивць дружини. То він звинувачував рідного брата, потім переконував, що розчленуванням коханої займався шваґро. Далі спробував вину перекласти на друзів загиблої, а після того ще й на вигаданих роботодавців з Хмельницького. Щодо останніх, то він розповідав, що хмельниччани відімстили за те, що жінка відмовилася працювати у їхньому стриптиз-клубі.
Усі історії слідчі перевіряли, але усі докази свідчили про причетність до вбивства затриманого.
Де діти убитої Олени?
Одразу після вбивства в поліції повідомляли, що в Олени залишилось двоє дітей: нібито 8-річна донька і 7-річний син. Ми намагались розшукати малих та дізнатись про їхню долю. У власному розслідуванні «20 хвилин» нам вдалось дізнатись чимало подробиць.
Спочатку ми звернулись до керівництва Гримайлівської громади – село Мала Лука, де проживали Олена та Юрій, належить тепер до цієї громади. Проте голова ОТГ Микола Сідляр, піднявши дані, запевнив: справу забрала Підволочиська громада – малими опікуються тамтешні фахівці служби у справах дітей. Проте зазначив, що син точно перебуває у прийомній сім’ї. Щодо дівчинки, у Гримайлові про її подальшу долю нічого не знають.
У службі у справах дітей Підволочиської громади нас запевнили: чули про малих. Проте нібито їх було троє – старша дівчинка і двоє хлопчиків. І щодо віку дітей не стверджували, проте припускали, що малі були старшими, коли убили їхню маму. Через деякий час, мовляв, усі троє потрапили до прийомної сім’ї. Там дітей дуже любили і гарно про них піклувались. Врешті скерували нас ще до однієї з громад, де, за попередньою інформацією, проживали діти.
Ми таки їх знайшли. Проте не називатимемо ні громади, ні назви села, ні імен тоді малих дітей, які в одну хвилину осиротіли. Аби вкотре не завдавати їм болю і не привертати до них уваги. Діток й справді було троє. Наймолодшому зараз 18 років. Він досі спілкується з прийомною мамою, хоч і навчається в одному з училищ Тернополя, проте часто приїжджає додому – до того місця, яке справді стало малому рідним домом. І до жінки, яка замінила йому матір. А та досі опікується вже дорослим, 18-річним малим. Сестра, яка не набагато старша за наймолодшого з братів, проживає у Теребовлі. Там і знайшла роботу. Найстарший з братів давно живе в Тернополі, і вже встиг відслужити в АТО та отримати статус учасника бойових дій. Нас запевнили, що діти дають собі раду і воліють не згадувати, який жах їм довелось пережити понад 5 років тому,коли усі троє втратили найдорожче – маму…